Добрий Миколай різок у мішку не носить...

Післязавтра буде чудове свято - нагода обмінятись подарунками, теплом і приємними сюрпризами. І погода - відповідна, а дитяче вухо вже чує легенький дзвін з возика Святого Миколая :) А навіщо ж батькам це свято? 


Питання задавала журналістка Олеся ПАСТЕРНАК, стаття тут


1.    Чи можна казати дитині: «якщо будеш нечемна, до тебе не прийде Миколай»?

Завдання виховання зробити так, щоб дитина не була чемною, а хотіла бути чемною. Тобто виплекати механізми саморегуляції поведінки. Миколай приходить раз на рік, а виховувати потрібно постійно. Поведінка часто відбувається за принципом «Стимул  Реакція», стимул свята – обмежений у часі, реакція не буде тривалою. Після 19 грудня маленький бешкетник, який останнім часом докладав стільки моральних зусиль, щоб стримуватись, може розгулятись «по повній програмі» - маятник рівноваги мусить полетіти у протилежний бік. Відповідно, на мою думку, апелювати до Святого не дуже доречно, оскільки це має тимчасовий характер (максимум – місяць, і то цей час під сумнівом).

По-друге, приписуючи функцію покарання сторонній особі, батьки ніби скидають відповідальність за виховання із себе. Імовірно, доцільніше звертатись до власної совісті чи релігійності (якщо вона прийнята у сім’ї) малюка. Стимулює позитивне поводження дитини правильно поданий зворотній зв'язок, так-так, саме зворотній зв'язок, а не дорікання і зауваження.

2.    Чи доречно на Миколая класти під подушку різку, якщо дитина була неслухняна (може бути разом з подарунком). Які це може мати наслідки (маю на увазі дитячу психіку)?
Дитина, більше аніж доросла людина, потребує визначеності, бо вона опановує причинно-наслідкові зв’язки. Батькам варто пам’ятати правило: «Обіцяв – виконав». Це стосується як заохочень, так і покарань. Дитина і у такий спосіб вчиться дотримуватись слова чи ні у майбутньому. Якщо з ваших уст злітають попередження про різки під подушкою, і поведінка дійсно їх заслуговує, доведеться пошукати різки (зовсім не обов’язково ними користатись за призначенням). Не плануєте їх підкладати, не лякайте дитину надаремно.

3.    У якому віці діти би мали розгадати таємницю батьків (що це вони роблять подарунки)? Маю на увазі, в якому віці це нормально.

Це дуже індивідуальне питання. Є дітки серйозні і прагматичні, яким набагато легше і приємніше думати, що це – батьки за них дбають, а не хтось інший. Є романтичні малюки, для яких казка важить дуже багато і розчарування від «правди» дійсно можу бути болючим. Я працювала із сім’ями, в яких було прийнято самими виступати Миколаями для кожного члена родини. Завчасно до свята дорослі допомагали діткам робити різні поробки своїми руками, я вранці кожен знаходив свої подарунки під подушкою (чи біля неї, пластилінові квіточки, на жаль, не дуже пристосовані до такого роду доставки :)). Це позитивно впливає і на самоповагу дитини, бо вона також робить вагомий внесок у традицію, її старанням тішаться і оцінюють. Це і радість від акту дарування, ховання і наступній спільній радості. Також це вчить дитину принципу реальності.

4.    Що відповідати батькам, коли дитина прийшла з садка і каже, що це не Миколай ходить, бо їм це, наприклад, розповіли інші діти чи вихователька. Чи потрібно, щоб діти якомога довше вірили в казку?

В такій ситуації батьки мають вирішити для себе, чи планують вони далі дезінформувати дитину (не буду вживати слова «обман»). Якщо дитина сумнівається, можливо, вона вже готова до більш зрілого погляду на життя?

5.    Якщо дитина написала довгого листа до Миколая (просила багато подарунків) і отримала скромний подарунок або не те, що просила. На Миколая вона розчарована. Як вийти із цієї ситуації батькам?

Можна розібратися, чого ж можуть навчити листи?
1.    Передусім, це власне створення списку, покращення навиків письма, до цього можна додати образотворче мистецтво, пояснюючи, що лист має бути гарним і сподобатись Миколаєві.
2.    Робота над листом вчить дитину «слухати» свої бажання, а це – дуже важливе уміння. Багато дорослих, між іншим, звертаються до психологів саме тому, бо не знають, чого хочуть і звикли відставляти свої бажання на другий план.
3.    Батьки також можуть натякати дітям, що у Миколая великий мішок, але туди можуть не влізти всі ті численні дарунки, які бажаю отримати діти. Буде чесно, наприклад, якщо малюк напише 3 пункти (кількість - на розсуд батьків).
4.    Попередній пункт також пов'язаний із вмінням визначенням головного і другорядного, роботою з пріоритетами і цінностями дитини.
Отже, процес написання листа – творчий і може проходити спільно з батьками, які мудро можуть оцінити свої «миколаївські» можливості і дитячі мрії.

Якщо родинний бюджет є скромним, можна:
-    обмежитись символічним подарунком, яким торкався б емоцій дитини, був би гарним висловленням любові і турботи (власноручний витвір, віршик чи картинка, історія про сім’ю, театралізоване дійство за участі всіх членів тощо)
-    переглянути цінностей дитини – що стоїть за бажанням отримати конкретний подарунок?
o    Якщо мобільний телефон потрібен, щоб «бути, як усі», батькам варто говорити про цінність особистісних якостей і умінь кожної людини, що важливо те, ким ти є, а не те, що ти маєш. Може здатись, що такі теми – складні для розуміння дитиною, та насправді вони дуже важливі у закладанні фундаменту гармонійної людини.
o    Якщо малюк просить кольорові олівці чи музичні інструменти (щось для реалізації своїх здібностей і талантів), варто постаратись здійснити цю мрію, адже від цього залежить поступ і розвиток вашого чада.
o    Питання про задоволення потреб (теплі рукавички чи чобітки) у сучасних сім’ях стоїть рідше, та, зрозуміло, що такі бажання вимагають особливої уваги і розуміння.

Щедрого усім Миколая! :)

Моя дитина товста!

Детская мобилка: «поводок» и учитель

Консультарій: страх духів