10 березня, 2011

Подружні стосунки: міфи і реальність

Кохання і подружні стосунки приносять, напевно, найбільше щастя для людини. Та якщо саме в цій сфері виникають труднощі чи непорозуміння, народжуються і найбільші страждання.

Все наше життя сповнене різноманітними очікуваннями і фантазіями. І чим важливіший предмет фантазування, чим більше він торкає наші емоції, тим вища вірогідність «відключення» раціонального запобіжника. Безперечно, шлюб – дуже важлива подія у житті кожної людини, саме тому він і породжує безліч міфів, домислів і упереджень. Ця тема експлуатується дуже давно, тож я зупинюсь на тих моментах, з якими особисто до мене звертались для сімейного консультування (імена, звісно, змінені, як і формулювання).

  1. Катя, 20 років: «Ой, як мене дістала мама – постійно «де ти ходиш, коли повернешся, з ким гуляєш, я себе у твоєму віці так не поводила!» Чи то дійсно з Сергієм одружитися, щоб тільки відчепилася?!»
Шлюб як втеча від батьків. Особливо практикується молодими жінками і дівчатами. Під пресом батьківських запитань і докорів, їм починає здаватись, що ставши заміжнею, можна буде позбутись цього тиску. Батьки дійсно відстають (правда, можуть перемкнутись на тему онуків), але поспішне рішення може потім розчарувати.
Що робити? Якщо батьки ставляться до вас, як до дитини, це може свідчити про те, що ви по-дитячому поводитесь. Шукайте способів і аргументів, які б дали можливість батькам відчути те, що ви – доросла. Змініть дистанцію, а цьому допоможе те, що мама перестає вас «обслуговувати», бо перуть-годують таки дітей. І, погодьтесь, тікати це якось не по-дорослому, навіть якщо тікати у заміжжя.

  1. Світлана, 27 років. «Мій чоловік ну зовсім мене не розуміє і не звертає уваги! Якщо я розповідаю, як Макс з Лєнкою на вихідних ходили до театру, хіба не ясно, що я також хочу! Плюс міг би запропонувати купити мені для цього нову сукню
Якщо ти  моя друга половинка, маєш розуміти мене без слів. Цей міф – просто Клондайк для образ і незадоволення через те, що натяк був не розшифрований, ребус не розгаданий, погляд не вірно розтлумачений. Спілкування – це завжди обопільний процес. Якщо мене не зрозуміли, це не 100% його провина, просто я не змогла передати свого повідомлення.
Що робити? Вчитись спілкуватись. Показувати власним прикладом. Відстежувати моменти, коли вам вигідно образитись, і «ловити» себе.

  1. Олександр, 32 роки. «Коли вона підвищує на мене голос чи говорить таким тоном, не можу цього терпіти! Я чи зриваюсь на скандал чи не говорю з нею тиждень. »
В хорошому шлюбі немає конфліктів. Часто таку установку з приводу подружнього життя мають особи, що виросли у неблагополучних сім’ях, чиї батьки постійно влаштовували сварки при дітях. Чи навпаки – з сімей, в яких проявляти емоції, особливо негативні, було не прийнято, а хорошим тоном і доброю поведінкою вважалося тримати все у собі. Відповідно будь-який конфлікт чи непорозуміння сприймається надто трагічно й болісно. Для перших – це доказ, що їх сім’я така ж як і батьківська, а другі – просто не можуть дати собі ради з емоціями, вони лякаються.
Що робити? У всіх живих людей є свої погляди, інтереси, з рештою – свої настрої і гормональний фон. А давати вихід незадоволенню, не відкладаючи його у довгий ящик, просто необхідно, щоб попередити грандіозний вибух пізніше. Інколи образи на батьків сидять так глибоко і не усвідомлюються, та весь час накладають свій негативний відбиток на сьогоднішній день. Варто подивитись у очі й відпустити демонів минулого.

  1. Оксана, 36 років. «Ну скільки можна по ночі приходити додому?! Я сиджу на кухні, чекаю, хвилююсь, сама себе накручую. Кажу йому, що він невдячна людина, йому на мене наплювати, хай зовсім не вертається, раз так...»
Конструктивна критика допомагає. Вона може докоряти йому неуважністю й часом, коли він повертається з роботи. Він у відповідь знаходить, чим бути незадоволеним у її господарських здібностях й тактиці виховання дітей. І так одне зауваження чіпляється за інше, сума сімейного незадоволення одне одним зростає… А починалося, здавалося б, все дуже конструктивно – вона хотіла відчути себе значимою для чоловіка, а він хотів захиститись від її наїзду.  
Що робити? Варто залишити звичку критикувати і вчитись давати зворотній зв'язок і підтримку – про це у статті «Правила зворотного зв'язку, або як не почути: "Сам дурний!"».

  1. Ольга, 28 років. «Ми познайомились на вечірці у друзів. Потім ці романтичні побачення, як він мене добивався! Як Дмитро умів обрати для мене мої улюблені квіти! Ми одружились через 6 місяців. А за рік він уже перестав дякувати за сніданки-вечері, зовсім зникли компліменти. А прогулянки змінилися мовчазними посиденьками перед телевізором. Я не з цією людиною одружувалась
Що більша закоханість, то міцніший шлюб. В середині 20-го сторіччя проводились дослідження, які жінки відчувають себе більш щасливими у подружжі – американки і європейки чи індуски. Результати були цікавими, оскільки більш задоволеними подружнім життям були індуски, чиїх чоловіків традиційно обирали їх батьки, а з коханням особливо не рахувалися. Дружини у західному світі почувалися менш щасливими, хоча за своїх чоловіків вони виходили зі своєї волі і з власного розсуду. Пояснити цей феномен можна тим, що людина схильна більше розчаровуватись після сильнішого зачарування. Велика любов – сильні почуття – гормональне передозування – шлюб. Минає якийсь час, рожеві хмари розвіюються, і людина стикається із двома окремими світами: реальністю і своїми фантазіями про свою половинку.  
Що робити? Практично всі компанії, які наймають на роботу нову людину, пропонують їй спочатку пройти випробувальний термін. Імовірно, така практика доцільна і для стосунків. При чому не для періоду побачень, а для періоду ведення спільного господарства. Трьох місяців зазвичай достатньо.

  1. Володя, 29 років. «Моя дружина дуже хоче дітей. Мені дітки також подобаються, вони класні! Але я завжди весь у  роботі. Відрядження, зустрічі, нові проекти… Вдома також багато працюю. Не знаю, чи готовий я до батьківства… І через це, напевно, у нас і труднощі в ліжку
З народженням дитини, кохання під загрозою. Такий страх відчувають як чоловіки, які завчасно починають ревнувати до дитини, так і жінки, які переживають через свої тілесні зміни, можливу повноту і сексуальну привабливість для чоловіка. Не може пройти безслідно для стосунків у родині народження навіть найбажанішої дитини у світі.
Що робити? Сім'я – це система, якщо до двох елементів додається третій, система вже не може зберігати попередні зв’язки і має побудувати нові. Саме у цьому і полягає виклик для молодих батьків – навчитись перерозподілити свої очікування, нові ролі й емоційні сили на два фронти. Інколи, сучасним батькам у цьому потрібна допомога.

  1. Ярослав, 35 років. «Та який секс! Я вертаюсь додому в одинадцятій, жінка чи спить, чи починає мене пиляти, чого я так пізно. Я б і не проти, але вона щось особливого бажання не проявляє. Так і живемо…»
Секс – це зовсім не важливе (Секс – це головне). Так чи інакше, та шлюби традиційно укладаються між особами різностатевими. Відповідно справи статеві є наріжним каменем, хоча, звичайно, шлюб творять дві особистості. Переоцінка важливості сексуального спілкування у подружжі призводить до гонитви за задоволенням, більшої і більшої стимуляції. Це, до речі, влучно змальовано у фільмі «Катастрофа» Девіда Кроненберга. Недооцінка сексуальності має наслідком неусвідомлену невдоволеність партнерами одне одним, що ризикує вилитись у прискіпування в зовсім нееротичних сферах та подружній невірності. Причинами можуть бути особливості формування психосексуального розвитку, про які ідеться у статті «Сходинками кохання або стадії розвитку лібідо»
Що робити? Усвідомити, що вашій сім’ї таки бракує (забагато) чуттєвого компоненту. Відверто поговорити про ситуацію, яка традиційно склалась навколо ліжка. У спокійній ситуації з’ясувати, що може вам допомогти, чого б бажалось кожному з партнерів. Дійте по новому в інших ситуаціях, і ви досягнете іншого результату. Зрештою, глибокі сексуальні питання можна вирішити з сексопатологом чи психологом. Це зараз в моді :)

  1.  Аня, 24 роки. «Я місця собі не знаходжу, коли не знаю де він і з ким. Звичайно, якщо я потай подивлюсь його sms-ки мені стає трохи легше. Тим більше, що я знаю – попередню дівчину він таки зраджував! Звичайно, він ображається і кричить, що я пхаю свого носа, куди не слід. Але ж сам винен
Вірність забезпечується частими перевірками. Дослідження вхідних-вихідних повідомлень у пошті й телефоні, прискіплива увага до стану одягу і наявності підозрілих «доказів» невірності, загальна недовіра до партнера… Все це в жодному випадку не «вилікує» Дона Жуана. А відданих чоловіка чи дружину навпаки почне наштовхувати на думку про відпочинок від напруженої атмосфери десь на стороні.
Що робити? Постійний стан стресу, у який можуть загнати хронічні ревнощі, може хіба порівнятись із професійним вигорянням шпигуна контррозвідки. Вихід – змінити ситуацію, себе чи партнера. Міняти когось – дуже невдячна справа, якщо не заручитись його підтримкою у цій справі. Тому варто зосередитись на собі: звідки коріння невпевненості, чому у вас такий актуальний страх втрати, як підвищити власну віру у себе, щоб не дискредитувати усі стосунки. Також варіант – відпустити-проговорити образу, яка кидає тінь на ваші взаємини. Вчитись довіряти, і не лише партнерові, а й світові загалом.   

Всі шлюби - різні, як і всі ми. Життя приносить нам щодня нові можливості, так само як і нові виклики. Від того, як ми використовуватимемо перші і долатимемо другі, залежить наш особистісний ріст, народжується мудрість й вміння бути відвертими. Якщо ходити по колу, можна добряче розвинути м'язи ніг, та іноді краще піднятись на пагорб і подивитись на ситуацію трішечки згори. Щастя вам і вміння бачити!


2 коментарі:

  1. Вероятно в седьмом пункте речь идёт о фильме "Автокатастрофа" (Crash) 1996 года.

    ВідповістиВидалити