03 березня, 2010

Рецепт на танець. Кому допоможе танцювально-рухова терапія?


Питання задавала журналіст  
Тетяна Потапова

1) З Вашого досвіду, яка динаміка популярності арт-терапії серед українців? Якщо можна, то дайте конкретні цифри: наприклад, у 2008му було стільки-то пацієнтів, а до 2010го попит зріс от на стільки-то осіб. Чи якось по-іншому дайте зрозуміти стан попиту в останні роки. Чому, на Вашу думку, люди звертаються до такого неординарного способу вирішення психологічних проблем?

Вірю і знаю, що Україна розвивається, відповідно підвищують свою кваліфікацію психотерапевти, з’являться справжні майстри. Поруч із тим клієнти також стають більш вимогливими, освіченими і обізнаними із сучасними методами психологічної допомоги. За останні роки популярними стають не лише фітнес-центри, але й студії танцю, в яких люди приємно і з користю для здоров’я проводять свій вільний час. Знаю, що у Києві поширені гуртки і майстерні театрального мистецтва, які також сприяють творчому саморозкриттю. Я веду до того, що танцювально-рухова терапія розвивається не ізольовано, а на ґрунті готовності суспільства до експерименту, до креативності і самоаналізу через залучення свого тіла.

Щодо динаміки розвитку, то тут дещо складно однозначно відповісти. Два роки тому у групу на танцювально-рухову терапію переважно приходили психологи чи студентська молодь – з професійної цікавості, а також через доступ до інформації про цей напрямок. Рік тому мої заняття відбувались у психологічному центрі. Зараз я співпрацюю із танцювальною студією, фітнес-центрами, відвідувачі яких потребують вже чогось глибшого, що стосується їхньої душі, що впливатиме на стосунки у їх сім’ях і на роботі. Як кажуть, «красу не приховаєш», а на наших заняттях окрім тілесної краси, учасники вивільняють красу внутрішню.

2) У своїй більшості, із якими проблемами вони приходять на ТРТ?
Найперший запит – це цікавість і експеримент, отримати задоволення від життя і руху, це – для початку. Потім, «скуштувавши» атмосферу і відчувши комфортність істинного міжособистісного контакту, учасники стають готовими до вирішення глибших питань. Наприклад, трудність налагодження щирих довірливих і дружніх стосунків, непорозуміння і сексуальні труднощі із коханими, відчуття несвободи, відсутності цілі у житті, самотність, депресія, психологічні травми минулого, не відпущені образи і гнів, які продовжують жити в душі і тілі. Поступово група перетворюється на плем’я, в якому кожен є цінним, всі готові ділитись і прийти на допомогу, з іншого боку – кажен може відчути самодостатність і незалежність. Відбувається це у групах є закритого типу, коли вхід нового учасника можливий за згоди всіх членів.

Готовність до внутрішніх змін – одночасно і запорука результативності роботи, і мотив приходу на ТРТ.

3) На Вашу професійну думку, у чому ТРТ уступає традиційним, вербальним методам психотерапії? Які в ТРТ є недоліки?


В своїй індивідуальній практиці я працюю саме в «розмовному» жанрі, використовую символдраму - метод психотерапії, який зародився із психоаналізу. І цей досвід так чи інакше відзначається на моєму стилі ведення танцювально-терапевтичних груп, я використовую і роботу з уявою, і обговорення. Кожен метод по-своєму гарний, я іще в роки свого навчання, зрозуміла, що «лікувати можна і гаєчним ключем», тобто головне – це щоб саме цьому клієнтові було найкомфортніше і найлегше отримувати психологічну допомогу.

Як метод психотерапії ТРТ поступається класичним, передусім тим, що клієнт не готовий психологічно. І якщо за останні роки авторитет психологів в Україні значно зріс, та образ шкіряного диванчика і психотерапевта із нотатником, як обов’язкових атрибутів психотерапії, міцно сидить у нашій свідомості.

Деякі клієнти на стільки віддалили свою голову від решти себе, що потребують попередньої вербальної роботи з терапевтом для того, щоб відпустити себе на стільки, щоб мати можливість прислухатись до свого тіла. Іронія долі, що людина, якій би найбільше потрібно було б прийняти участь у наших заняттях, дуже обережно ставиться до запрошення в групу.

4) Яку долю Ви прогнозуєте для арт-терапії в Україні? Маю на увазі не тільки танцювальну, а й інші види.


Якщо переносити досвід заходу на наші реалії, то арт-терапія буде розвиватись і надалі. Уже зараз формується нова генерація психотерапевтів, які переймають досвід європейських і американських фахівців, і передають отримані знання далі. Чому арт-терапія? Саме вона може наповнити наше життя яскравими барвами, новими звуками і незвичними відчуттями. І не тільки наповнити, а й повністю перевернути! До неминучого щастя :) 

Про танець

Поговорим телом

Вернуться к телу и принять себя

Немає коментарів:

Дописати коментар