Потрібне перезавантаження, або Як не згоріти на роботі

Читать на русском

Питання задавала журналіст Тетяна Потапова

1. Чим відрізняється професійне «вигорання» від емоційного? Які фактори спричиняють обидва ці явища?

Фактично – це синоніми, оскільки сам термін «емоційне» вигорання з’явився у професійній сфері. Але можна припустити, що емоційне вигорання – ширше поняття, тобто результат тривалої дії «терпимих» стресових факторів, пов’язаних передусім зі спілкуванням і напруженими ситуаціями. Тобто емоційно вигоріти може, наприклад, і багатодітна матір, яка займається виключно домашнім господарством і доглядом за дітьми.

Перелічити можна наступні фактори:

- Тісне і постійне спілкування з людьми, переважно, в складних ситуаціях (наприклад, лікарі, особливо реаніматологи, психіатри, психологи, педагоги, особливо у дитячих колоніях, працівники сервісних служб, які приймають скарги і рекламації, продавці тощо).

- Початково високий ступінь залученості особи у потреби клієнтів, бажання будь-що допомогти, високий рівень співпереживання

- Залежність від сторонньої оцінки, коли досягнення результату є не очевидним саме по собі («процесні» професії)

- Відсутня система професійної мотивації і корпоративна культура (кожен працівник сам на сам зі своїми виробничими завданнями, винагорода не залежить від результатів і докладених зусиль).

- Конфлікти і конкуренція всередині колективу

- Дисбаланс у внутрішніх цінностях людини, коли на перше місце ставиться робота, а решта сфер (сім’я, відпочинок, розвиток, дружба, самовдосконалення і здоров’я) – зазнають утисків, адже час є обмеженим.

Щодо "процесних" - це посади, у яких немає чітко окресленого результату, вимірюваного, який можна побачити - швидко і явно. Найяскравіший приклад не-професії - батьківство. З пофесій, які пов,язані із процесом і з людьми - це працівники приймалень (комісій, сервісів, державних установ), переважно вчителі, вихователі, лікарі-терапевти (на відміну від акушерів і хірургів, які можуть "отримати" результат), подавці, винагорода, яких не залежить від продажів.
Також легше вигоряють люди "цейт-ноту" - менеджери-управлінці, працівники екстренних служб.

2. Чи може людина сама визначити за симптомами професійне та емоційне «вигорання» і як саме? Які конкретні ознаки мають насторожити?

Симптомами професійного вигорання можуть бути:

- робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов)

- коли колишня енергійність зміняється почуттям втоми, апатії, розчарування,

- розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити-сказати

- зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності

- спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно колег, клієнтів, часто – родини

- зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки

- поява хворобливих проявів (починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і серцем)

- небажання виконувати свої обов’язки

(Я нічого не маю проти персонажа доктора Хауса, але багато в чому саме він страждає на синдром емоційного вигорання :))

3.Будь ласка, дайте практичні поради (можна у вигляді двох невеликих списків) людям, які:

- хочуть уберегтися від синдрому «вигорання»

• Сформулюйте і пропишіть на папері ваші особисті цілі (відмінні від професійних) – і досягайте їх. Пам’ятайте, робота – це засіб, а не мета.

• Спілкуйтесь поза роботою! Знайдіть собі хобі, яке може об’єднати вас з іншими.

• Займайтесь спортом.

• Ходіть у відпустки! Відпочивайте на вихідних.

• Правильно плануйте робочий час (читайте літературу по тайм-менеджменту, можете навіть сходити на тренінг) – не «беріть» роботу додому.

• Прийміть відповідальність за свій хороший настрій (дивіться, читайте, говоріть, думайте – позитивне).

• Спробуйте поставитись до роботи, як до гри.

• Існує думка, що роботу варто змінювати що сім років.

- вже мають серйозні симптоми, які заважають нормально жити, працювати та спілкуватися з людьми.

• Іще раз перечитайте поради, перелічені вище, вас вони стосуються найперше!

• Візьміть тайм-аут – максимально змініть обстановку.

• Пропишіть плюси й мінуси теперішньої роботи, це допоможе більш відсторонено і об’єктивно оцінити ситуацію.

• Якщо вирішили змінити роботу – міняйте. Але не на аналогічну в сусідньому офісі.

• Зберіть гумористичні чи філософські вислови щодо роботи і зробіть з ними плакати (наприклад, «Працювати, щоб їсти, а не їсти, щоб працювати», «Робота не вовк – в ліс не утече», «Від роботи коні мруть!», «Якщо старанно працювати 8 годин на день, можна стати керівником і працювати 12 годин на день»).

• Якщо у вас симптоми такі як депресія, синдром нав’язливих станів, психосоматичні захворювання – зверніться по кваліфіковану допомогу, оскільки зміна місця праці навряд чи буде ефективною.

4. Окрім внутрішніх резервів, які ще існують джерела відновлення життєвих сил та наснаги? Як довго може тривати ефект самолікування?

Відновити людину допомагає сама природа. Саме тому відпочивати люди їздять поближче до неї – у гори, на море-річки, до лісу. Особи, які на вихідних клопочуться на присадибних ділянках і городах також менше «вигорають». Цікаво, що метод, який я використовую в психотерапії – символдрама – дозволяє набратися ресурсу природи, використовуючи можливості активної уяви, розслабляючись у кріслі, не виїжджаючи з міста. Ефект «самолікування» залежить від регулярності і від правильного способу життя, пріоритетів і цінностей, про які ішлось вище.

5. Чи можливо уникнути рецидивних проявів «вигорання», чи цей процес рано чи пізно знову почнеться за циклічним природним законом?

Все може бути. На жаль чи на щастя, щеплень від «вигорання» нема. Всі ці симптоми з’являються тоді, коли людина не слухає себе, залишається сліпою до того, що живе не у балансі із Собою.

Читати статтю про емоційне вигорання повністю 

Ризик розвитку депресії (укр., англ.)

Періоди розвитку захворювання (укр.)