Запитання задавала журналіст Тетяна Потапова
- Зважитися лягти під ніж хірурга важко. Які психологічні чинники можуть вплинути на те, щоб людина вирішила таки зробити собі пластичну операцію (підтягти чи збільшити груди, змінити форму носа, збільшити розміри статевого члену, висмоктати жирові відкладення тощо)?
Прийняття себе і свого тіла такими, якими вони є – один із факторів психологічного благополуччя. Неприйняття ж себе може служити ознакою низької самооцінки (внутрішніх конфліктів між бажаним образом і дійсним станом), депресії (коли особа вважає себе нікчемною, ні на що не спроможною, не варто любові і т.д.), дисморфофобії (людина надмірно хвилюється через незначну зовнішню ваду чи просто особливість тілобудови). Усе перелічене – дуже серйозні психічні розлади, які можуть призвести навіть до самогубства, і тому безумовно потребують лікування психотерапією, а не скальпелем. Такі клієнти можуть ставати «постійними», адже внутрішнє неприйняття себе не зміниться після зовнішньої корекції. Відбувається «підсадка» на «пластику».
Проте існують і випадки цілком виправданого звертання до пластичних хірургів – виправляння косметичних дефектів, наслідків травм, ознак старіння тощо. Власне визнати чи мотиви, які приводять бажаючих до хірургів, зобов’язані кваліфіковані психологи чи психіатри. На скільки мені відомо, західні клініки дуже серйозно ставляться до попередньої психологічної діагностики своїх клієнтів. І це виправдано, бо убезпечує самих хірургів, наприклад, від судових позовів.
- Чому, на вашу думку, останнім часом виник бум на силіконовий бюст чи накачування губ? Чому в більшості своїй пацієнти пластичних хірургів – жінки?
Жінки більш прискіпливі до своєї зовнішності, це соціоісторичний факт, наслідок суспільної думки, що жінка має бути гарною. З біологічної позиції гарна жінка – та, яка може зачати, виносити, народити і вигодувати здорове потомство. Плідність зумовлена певним гормональним фоном, а він, в свою чергу, має зовнішні прояви. Так естроген впливає на жіноче тіло таким чином, що утворюється славнозвісний перепад між об’ємами грудей, талії і бедер, припуханням губ. Масмедіа, реклама, кіно і естради пропонують гіпертрофований образ жінки супер-сексуальної, часом, ненатуральної.
Жінки і дівчата в пошуках власної ідентичності (відповіді на вічне питання «Хто я?») привласнюють собі цей образ і намагаються його досягнути.
- Чи були у вашій практиці клієнти, які хотіли йти на пластичну операцію, а після розмови з вами відмовлялися? Як гадаєте, чому так ставалося?
Саме передопераційних інтерв’ю я не проводила. Проте я у мене були клієнти, які не приймали свого тіла, знаходили лише їм помітні вади і дефекти, в особливо серйозних випадках – обмежили свої кола спілкування, не виходили із дому, не могли працювати в колективі. В процесі нашої роботи жінки переставали ховати свої принади, розквітали, променилися такою енергією і красою, яким позаздрять найпопулярніші фотомоделі. Особливо цікаво з цими проблемами працює метод танцювально-рухової терапії. А стається так тому, бо краса – всередині нас, вона світиться і промениться з очей, з упевнених і граційних рухів, з гармонійної ходи. І дозволити вийти цій красі, дати їй життя може лише сама людина.
- Що би Ви як психолог радили людям, які думають про те, чи варто хірургічним шляхом міняти свою зовнішність, як вони думають, на краще?
Я б порадила на папері записати «+» і «-« цього вчинку. Зважити безповоротність і можливі ризики. Згадати, що зі зміною власного образа людина приймає відповідальність за зміни в своєму житті.
Варто спробувати оцінити об’єктивність цього бажання. Чесно відповісти собі, для чого. Якщо для того, щоб знайти чоловіка своєї мрії - невже Ви хочете, щоб Вас любили за більші груди? Щоб зробити приємність своєму другові - але ж це Ваше тіло! Щоб більше подобатись собі - але тіло – це посудина душі, чи достатньо Ви знайомі із власним вмістом, щоб щось міняти?
Вас також має насторожити, якщо Ваші близькі проти такого кроку, можливо, їх аргументи не такі вже й безпідставні.
Якщо бажання зробити пластичну операцію супроводжується хронічним поганим настроєм, порушенням сну чи харчової поведінки (переїдання, голодування, викликання блювоти), нав’язливими думками негативного характеру, слід обов’язково звернутись по психологічну допомогу.
Прийняття себе і свого тіла такими, якими вони є – один із факторів психологічного благополуччя. Неприйняття ж себе може служити ознакою низької самооцінки (внутрішніх конфліктів між бажаним образом і дійсним станом), депресії (коли особа вважає себе нікчемною, ні на що не спроможною, не варто любові і т.д.), дисморфофобії (людина надмірно хвилюється через незначну зовнішню ваду чи просто особливість тілобудови). Усе перелічене – дуже серйозні психічні розлади, які можуть призвести навіть до самогубства, і тому безумовно потребують лікування психотерапією, а не скальпелем. Такі клієнти можуть ставати «постійними», адже внутрішнє неприйняття себе не зміниться після зовнішньої корекції. Відбувається «підсадка» на «пластику».
Проте існують і випадки цілком виправданого звертання до пластичних хірургів – виправляння косметичних дефектів, наслідків травм, ознак старіння тощо. Власне визнати чи мотиви, які приводять бажаючих до хірургів, зобов’язані кваліфіковані психологи чи психіатри. На скільки мені відомо, західні клініки дуже серйозно ставляться до попередньої психологічної діагностики своїх клієнтів. І це виправдано, бо убезпечує самих хірургів, наприклад, від судових позовів.
- Чому, на вашу думку, останнім часом виник бум на силіконовий бюст чи накачування губ? Чому в більшості своїй пацієнти пластичних хірургів – жінки?
Жінки більш прискіпливі до своєї зовнішності, це соціоісторичний факт, наслідок суспільної думки, що жінка має бути гарною. З біологічної позиції гарна жінка – та, яка може зачати, виносити, народити і вигодувати здорове потомство. Плідність зумовлена певним гормональним фоном, а він, в свою чергу, має зовнішні прояви. Так естроген впливає на жіноче тіло таким чином, що утворюється славнозвісний перепад між об’ємами грудей, талії і бедер, припуханням губ. Масмедіа, реклама, кіно і естради пропонують гіпертрофований образ жінки супер-сексуальної, часом, ненатуральної.
Жінки і дівчата в пошуках власної ідентичності (відповіді на вічне питання «Хто я?») привласнюють собі цей образ і намагаються його досягнути.
- Чи були у вашій практиці клієнти, які хотіли йти на пластичну операцію, а після розмови з вами відмовлялися? Як гадаєте, чому так ставалося?
Саме передопераційних інтерв’ю я не проводила. Проте я у мене були клієнти, які не приймали свого тіла, знаходили лише їм помітні вади і дефекти, в особливо серйозних випадках – обмежили свої кола спілкування, не виходили із дому, не могли працювати в колективі. В процесі нашої роботи жінки переставали ховати свої принади, розквітали, променилися такою енергією і красою, яким позаздрять найпопулярніші фотомоделі. Особливо цікаво з цими проблемами працює метод танцювально-рухової терапії. А стається так тому, бо краса – всередині нас, вона світиться і промениться з очей, з упевнених і граційних рухів, з гармонійної ходи. І дозволити вийти цій красі, дати їй життя може лише сама людина.
- Що би Ви як психолог радили людям, які думають про те, чи варто хірургічним шляхом міняти свою зовнішність, як вони думають, на краще?
Я б порадила на папері записати «+» і «-« цього вчинку. Зважити безповоротність і можливі ризики. Згадати, що зі зміною власного образа людина приймає відповідальність за зміни в своєму житті.
Варто спробувати оцінити об’єктивність цього бажання. Чесно відповісти собі, для чого. Якщо для того, щоб знайти чоловіка своєї мрії - невже Ви хочете, щоб Вас любили за більші груди? Щоб зробити приємність своєму другові - але ж це Ваше тіло! Щоб більше подобатись собі - але тіло – це посудина душі, чи достатньо Ви знайомі із власним вмістом, щоб щось міняти?
Вас також має насторожити, якщо Ваші близькі проти такого кроку, можливо, їх аргументи не такі вже й безпідставні.
Якщо бажання зробити пластичну операцію супроводжується хронічним поганим настроєм, порушенням сну чи харчової поведінки (переїдання, голодування, викликання блювоти), нав’язливими думками негативного характеру, слід обов’язково звернутись по психологічну допомогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар